Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять дуби замислено і строго. Тут — перейшовши молодий самум — Собі поставлю келію убогу, Щільник пахучий для останніх дум. Ліловий чебрик сохне на поляні. Неначе привід, пробігає цап, І чути дятла стуки дерев’яні. Душі здається, що вона могла б Вас відтворити і ясному свічаді, Дитячі дні, заплакані і раді.