Зелені тіні по душі майнули — М’якого моху свіжо-чистий тон, Безжурності глибокої затон, Одбите у прийдешньому минуле. Блаженні будьте, уші, що почули Святого щастя золотий закон! Воно — в вінку із виноградних грон — Мене в брудній таверні не минуло. Прийшло — засяло… Легковійний дар Безмежності і вільного зітхання Серед померлих життьових примар! Холодний вітер на світанні, Та злото дня на сході вироста… Блаженні будьте, мовчазні уста!