1.
Мій ум сьогодні порожній, і не знаю жадної пісні.
Вітер мевами крутить, мов клаптями старих газет
у мертвій сірості неба
над гнило зеленою водою.
Позбулось значення небо :
воно не співає блакитну присутність Бога,
не гримить воно про летючого Сатану.
Воно безстороннє й нудне,
як мутний непогляд
сіроокого трупа.
Непомітно приходить,
глухо стукаючи ціпком,
сліпа мряка.
Зникає остання мева,
і не зостається нічого.
2.
Ніщо у мряці не скаже,
що джунглі десь є і півні,
що десь є кораль, морена,
що десь є шляхи, поля.
Що десь на залюднених скверах
квітки продають, дівчата.
Нікого немає в мряці,
нічого мряка не бачить.
3.
Немає прямовисности й горизонтальности, немає
опертя для простору й часу — перекупних умовностей.
Зосталась абсолютна реальність.
Свідомість входить у вічність.
