(З В. Г. Мервіна) Колись товпилися на порозі смертности Та не були обрані Немає свободи такої як їхня Тих що не мають початку Навіть повітря є їхнім спогадом Посіллям де не можуть мешкати Та в якому ніколи не відсутні Що ти питають що просто існуєш І небеса і земля вклоняються їм Піднімаючи погляд з-над своїх виборів Умираючи Цілий день цілу ніч Все що помиляється їх обожає Навіть мертві співають їм безконечний гімн.