В кімнаті ста люстер, самозакоханий, гарно викривленим я бачу себе. І тільки в сірому саді мурів, на поверхні мурів, мій відблиск мене не може зрадити ніколи. Часто я одягаю пишні шати. Вони щедробарвно блищать на мені на мініятюрній сцені мого інтимного театру. Але у голім білім світлі, між кущами камінного саду, убрання зовсім сіріє, блідне казкова маска, стікає грим ґротеску, і я знову стаю собою.