1. Мадригал Крихітно пола мана моя дама. Тремтить дробина очей в очах. Мана уст на мені. Дрижать. Дотиків сніг за сипав на сни — на близнята задум коханого тіла, що мозку вощини в його меду. В призмі зору її промінь роз битий. В розчині ночі блідо освітлений планеток рій: чоло — манастир, стегна — турецький рай, волосся — дощ, долоні, сказано, сніг, губи — у сміх, а очі — чомусь у плач. Так дивно пола мана моя дама. 2. Нарікання на грудень Трудно вмирає рік, як старовір. Трудно грудень холоднорукий віддає мені спогади погоди очей твоїх, і брів, і грудей. Старий скупар! Дражнить твоїм обличчям в сухожиллі галуззя.