Жовтень, наче хмурий гусит, — зіллям пахне вицвілий плащ. Крок його по бруках хрустить, вітром рветься пола. Він, пустельник і мораліст, жовчю пише сухий трактат проти травня отруйних стріл, квітня хтивих атак. Місяць, писар лисий, перо мочить в бурий вмирання бруд, переписує лист погроз і жбурляє на брук. Та пульсуютъ венами міст юні погляди — грішний блиск. Ноги кришать жиластий лист, іншу вістячи вість.