Пошлю очам твоїм дрімоту, лишу цілунок на устах, я сам нестиму ніч, скорботу і все, що народилось в снах. Я ніжно покладу на чóло твоє і сум, і теплий сміх. Тим часом ніч, смертельний холод у грудях витиме моїх. Слаба ти для глибин, що з нами, для тих вимог, для тих данин : пошлю цілунки вечорами тобі — і підведусь один.