Ця любов, наче овочі цінні. Дозрілі, пізні. Наче ніч, що вібрує в осінній, в останній пісні. Цю любов я із вересня виніс за вдачу птичу і за очі, що шепотом синім початок кличуть. За волосся, що ллється на перса, мов зливи сіття, за долоні, що в місячних плесах про святість світять. В цій любові живу, наче в саді старім, імлистім, і збираю розсріблену радість в тінистім листі. Заблукався в коханім обличчі, як в дивнім краю : в краєвиді його таємничім себе шукаю.