Віршам і снам не вір: травур, та рев, та вир. З варив розрив-трави скроплений кожен вірш. Зов небезпечних круч, віри росистий крок кристалізує кров в зоряний звірокруг. Спатиме світ повік там, де так довго спів, і під теплом повік світиком визрів спів. Раб — та світи творив? Кари пектиме карб: лишиться лиш терпка вірність розрив-трави.