Коли то на трьох темних вістрях кровію сплив світ і дерево пізнало свій закон, тоді настала тиша й не було вже голубів. Язвіло небо ямами, сліпе, без голубих своїх очей. Послухайте : тоді засумував пісками край. Не зрозумів ніхто. Не зрозумів ніхто : ні звір, ні муж, ні камінь, що на горі від смерти піднялося зрозуміння дня. Найвища жертва блиснула — питання чин, щоб десь рука накреслила на глині тінь човнá.