“Я вимагаю повних прав”, — сказала тінь.
Затріскотів довкола сміх сухих комах,
і кондор прошипів нечистий жарт.
Неповоротливе безсилля спілих книг,
і тлінь покійних днів, і тіло, й кість
не є вже брамою. У павутиння ткані
вмерла мисль. Зосталася лиш снасть
затопленого в морі корабля.
Зосталася лиш твань,
і Чоловіколюбця розп’яли.
Порожнє місто. Хто,
хто знову випустить ласкавих голубів?
(На моря дні
молюск вишіптує молюскові свій гріх).
Тремти!
Вже наступає полк
смертельних, безпощадних муравлів.
“Я вимагаю повних прав”, — сказала тінь.
