Перепродав раз маляр Усе серед Бару [1], І на продаж тілько мав Їдную Варвару. Аж приходить наш мужик, Шапку поправляє. «Чи є у вас Миколай?» — Маляра питає. «Нету, братец, — каже той, – Тольки зараз буде». Та Варвару живо зняв Та й до халабуди. І кісткою раз мазнув, — І чаша закрилась, Мазнув іще кілька раз, — І митра вродилась. Ще мазнув раз — і обруч Обвів наокола, І бігцем до мужика: «Вот тебе Микола». Але мужик собі став, Під боки узявся: Як поглянув на лице — Так і засміявся. «Що Микола, то Микола! Правдива Микола!.. Щоби тобі волосок!.. Вся борода гола!» «Нешто хочеш баради? І барада буде!» І з Варварою мерщій Знов до халабуди. Вибігає, кругом глип, — Мужика й ні пари! А тут баба, як на злість, Питає Варвари. Прокляв маляр мужика І бабу, до лиха; Ставить образ на стілець Та й промовив стиха: «Не требуй он баради, Энтакая харя! — И еще бы была раз З Миколи Варвара». _______________ [1] Бар – місто Вінницької області.