Бачить мужик у жидка Невеличкого бичка Під шклом в образочку. А цікавий був мужик. «Що то,— каже,— в вас за бик Висить на кілочку?» «А то, — каже: — вір не вір, А на світі є сім гір Без зими і літа. Там трава висока є, І там бик такий жиє Від початку світа. І той бик собі за день Всю траву таку упень На горах спасає. А вночі — то божа річ — Вся трава йому за ніч Знову виростає.» «Де вам, Мошку, такий бик! — Обзивається мужик.— Трудно віру дати! Він давно би по сей час Міг не тілько, кажу, вас,— Але й світ заваляти!»