Іде кравець темним лісом — Аж вовк вибігає… Збілів кравець та посинів, Живцем помирає. І взяв аршин з переляку, До вовка цілить ся, Аж тут враз і за корчами Бахнула рушниця! Повалив ся вовк голодний, І Жид повалив ся, І від вовка й від рушниці Памяти лишив ся… Прийшли стрільці, взяли вовка, Покинули Жида. Але щось через годину Відійшла огида. Підійняв ся, ледве живий, Аршин підіймає, Оглядає на всі боки, З дивом промовляє: „Вісім літ з тобою хожу Попам ряси шити, А все таки я не думав, Щоб ти був набитий!“