Їден дідич мав у школах Кохану дитину, Ото раз до неї й пише: «Милий ти мій сину! Як ти здоров — слава богу, А як добре вчишся, То не візьме тебе дідько, Про то не журися. Моя жінка, твоя мати, Без відома мого Посилає на горіхи Тобі золотого. А я тобі посилаю Старі ногавиці, Зроби собі жупанину, З рештків — рукавиці. Та учися, милий сину, Добре та багато, Бо ти дурнем зостанешся, А я — твоїм татом!»