Видить москаль коня в полі. Красти замишляє, З-за пазухи Миколая Свого витягає. Давай йому примовляти: «Микола-утеха! Да памаги украсть лошадь, – Верхом будеш ехать». Помолився, повзе полем, Де шкапа стояла… Але якось збіглись люди, Москаля нагнали. Тогді москаль Миколая На шнурочок в’яже, Волоче його іззаду Та й до нього каже: «Насил тебя, как добраво. Теперь — чорт з табою! Не памог мнє верхом ехать, Так скачи за мною!»