Ізнемігся старий вовк, Ледве що плететься, Аж з ягнятами вівця На полі пасеться. Приходить він до вівці, Став на задні п’яти, Просить собі на обід Одного ягняти. А та й каже, що: «Не дам, Не мої ягнята, А от онде тато їх, Попроси у тата!» Пішов вовк до барана, Став його благати, Щоби йому на обід Ягня яке дати. А той тільки вгору гоп! Як тріснув рогами — Так старого й покотив Догори ногами! Підійнявся старий вовк, Ледве що плететься, Аж дивиться: із лошам Кобила пасеться. Підійшов він і туди, Став на задні п’яти, Просить собі на обід В кобили лошати. А та й каже, що: «Не дам! Не моє лошатко, А от,— каже,— на горі Ходить його татко!» Вовк до огира іде, Став його благати, Щоби йому на обід Лоша теє дати. А той каже йому: «Стій! Пораджуся мами». Обернувся, як кресне Його копитами! Аж на гони старигань Полетів до лиха, Покотився разів п’ять, Підійнявся стиха. Іде далі старий вовк, Ледве що плететься, Аж з пацятами свиня На горі пасеться. Іде, бідний, і туди, Став на задні п’яти, Просить собі на обід Одного пацяти. А та й каже, що: «Не дам, Не мої пацята, А он,— каже,— попроси, Коли хоч, у тата». Вовк іде до кабана, Став його благати, Щоби йому на обід Поросятко дати. А той його примостив Задом над скалою Та спереду як турнув Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався… І лежав він та й лежав, Далі обізвався: «Отак,— каже,— коли хоч Що-небудь зробити, То до батька не ходи Поради просити!»