Сидить собі Жиденятко, Головкою має; Коло нього сидить рабін Тай його питає: Рабин: «Чого півень, як співає, Очі закриває?» Мошко: «Того, девне, що напам’ять Свою пісню знає». Рабин: «Чого колись по драбині Ангели злізали?» Мошко: «Бо ще були молодії, Мало пір’я мали». Рабин: «Чого море так солоне, Що не можна пити?» Мошко: «Бо погані оселедці Мали заселяти».