Раз задумав Циганчук Гріхи сповідати: Іде просто до попа, Приходить до хати. Оглядає, — ні попа, Ні слуги Бог має, А в горосі, у печі, Сало закипає. Циган сало із горшка, Живо із пекарні, Через цвинтар позадгузь Тай до паламарні. В паламарні як на гріх — Шапка на кілочку; Він і шапку потягнув, Сховав у куточку. Тай тогді вже до попа Гріхи сповідати. Ото піп йому дає Хреста цюлувати. Поцюлував Циганчук, Піп його питає, А той йому всі гріхи І оповідає: „Тай сегодня, — каже, — я Нагрішив потроху: Ранком вигнав я свиню З чужого гороху; А у церкві шапку зняв!..“ Говорить несміло. А піп йому: „То не гріх! То добреє діло!“ — Добре, добре, нехай так! — По „Буди Господне“ Піп до шапки, — але ба! І місце холодне… Піп — до дому, до горшка, Де кипіло сало, А там йому лиш горох — А сала не стало. І промовив старий піп: „Ожеж признавав ся! А я старий та дурний І не догадав ся!“