І зап’ястя твої тонкі. І долоні твої рожеві. Та між нами – проваллям роки, І тумани понад межею. І обличчя твоє ясне. І волосся твоє русяве. Та ніхто вже не наздожене Серед темряви біле сяйво. І солодкі краплі жаги На пругкому пуп’янку лона. Та зникають з очей береги, І в озерах вода червона. І везуть – щоб помститись тобі – Голодранці в одежах убогих На селянській рипучій гарбі Молодого убитого бога.