І крила спалімо. І станьмо людьми. І сталось. Ідемо шляхами земними У холод і біль неземної зими. Йдемо поміж них. І стаємося ними. Цей сніг не минає вже тисячу літ. Цей холод кривавить рубці на раменах. Закуто міста, як у лати, у лід. На брамах розвішано білі знамена. Шукаєм притулку. Вокзали. Двори. Кав’ярні. Будинки з очима скляними. І люди з безликим тавром машкари. І ми поміж них. І стаємося ними.