Брови готично зведені д’горі. Кава застигла вигірклим докором. Тінь Мефістофеля в лабораторії. Ніч западає. Здрастуйте, докторе. Кроків не чути. Сліду не знати. Шиба вітражна – барвою крови. Місяць врозповні сходить гранатом Понад нічним перкалевим покровом. Дайте долоню. Тепла до біса. Лінії теплими дереворитами. Ось вам до пальців краєчок завіси, А поза нею – ніч з Маргаритою. Усміх утерши, німо і чинно, Міряйте пустку рівними кроками. А в комірчині плаче дитина. Тяжко вам, Фаусте. Зимно вам, докторе.