Білий янголе, крил немає, Тільки ніжні вузькі долоні. Та сверблять на порозі раю Темні ранки, рубці червоні. І, тамуючи зуд у плечах, Мертво падаєш в мокре сіно. Вічна повінь. Ясна предтеча. Мати в ночвах купає сина. І зринає зоря вогненна, Як жаринка в холоднім тілі. Накривають худі рамена Два крила неправдиво білі.