Так, наче все, що спалено на дим, Вертається з вітрами. Сиве око Ще блимає над обрієм блідим. І марить місто спокоєм. І соком, Терпким і сильним, повниться трава З асфальтових вибоїн. І над нами – Чиясь долоня, тепла і жива, З блакитними – крізь пальці – небесами.