Жінка чорнява ридає ридма. Юрби яскраві труться боками Перед ареною, там, де корида, Де починається бій із биками. Ритми напружені. Зір – тятивою. Сотні очей запалились хворож. Хвиля судомна йде за ходою Чорноволосого тореодора. Ударом мідним прорвано тишу. Тупіт з арени в скроні загнало. Бик розтривожений коротко дише, Втупившись тупо у запинало. Червоно-чорне, чорно-червлене Тьмариться небо, загнане в коло. Тореодор посеред арени. Він молодий. Він всміхається кволо. Випад уліво. Випад управо. Рики юрби, наче хвилі потопу. Як він звивається, гарно і вправно, Грає мечами, бавиться кроком. Падає тяжко бик на коліна. Кривиться сонце – чаша розбита. Кров витікає з рани кармінна. Рветься корида. Стогне корида. Він усміхається, сильний і юний. Очі зухвалі виклично сяють. Тільки чомусь шаленіють трибуни, Тупіт і свист над чолом зависають. Сонячна чаша щербленим рогом Вгрузла між ребра. Стихла корида. Чорно-червона впала коргва. Жінка чорнява ридає ридма. Він молодий. Він всміхається кволо. Змовкла корида. Реви і ритми. Жінка чорнява вийде на поле Тореодору очі закрити.