Ти увійшла, захопивши з собою в кімнату Запах зомлілих акацій. Почався сезон. У лабіринті алей на прогулянці натовп Тих, у кого відпустка, у кого резон Так безтурботно і мляво, вдягнувши панами, Пражити тіло і пити напої легкі. Байдуже зовсім мені до курортної дами, Що увійшла до кімнати. Тільки п’янкі Пахощі білих акацій. Тонка соломинка В склянці абсенту. Вечірня готельна нудьга. І понад голови наші летить павутинка. І ця повітряна жінка з картини Дега.