Підійшов до дерева першим, Відпустивши повід коня. Безпритульний убогий вершник, Що нема йому ночі і дня, Бо виходить у світ – як в море. І мандрують всюди за ним Тільки небо яснопрозоре, Тільки вогнища дим, Тільки вітер, що кличе зливу У бездонні лона хмарин, Тільки очі сумної діви, Що як теплий бурштин.