Синій простір нещално звузився, Як горіхове серце висхле. Я тримаю за нитку музику, Що над містом зависла. Пальці стислись болючим вузликом, Щоб утримати звуки чисті. Не лишай мене, птахо-музико, В скам’янілому місті. Перехожі, сумні й зсутулені, Пробігають повз мене швидко. Залишилась в долоні стуленій Лиш обірвана нитка.