Ти вимріяв втечу. Ти виміряв кроками дно. Два кроки наліво. Три кроки направо. А далі – Роззявлена паща – розбите опівніч вікно І, глухо у серці, розтрощене скерцо кришталю. Бо січень, як пес, огризається люто. І крик Такий недоладний в замерзлих кварталах камінних. Бо все поза грою. Бо щастя у формулі гри Так мало, як крові Христа у бокалах кармінних. Ти витер рукою щось мокре й липке зі щоки. Ти вітрові виніс на розстріл розхристане тіло. І серце тобі не щеміло. Два сильні стрибки – І біло. Так сліпить снігами. Так мчить ошаліло. Бо січень, як пес, огризається люто. І крик Такий недоладний в замерзлих кварталах камінних. Бо все поза грою. Бо щастя у формулі гри Так мало, як крові Христа у бокалах кармінних.