Ти розтаєш. Так зникає під весну на шибках Біла розхристана лілія. Ти розтаєш Посеред стін кам’яних. Проминально і хрипко Голос згасає у чорних румовищах веж. Там, де нема ще мене, де недільні хорали Помахом крил переносять проміння дзвінке, Твій білосніжний вінець закотився до зали. По білосніжній доріжці крізь сяйво хистке Ти проминаєш. І стіни заходяться криком. Пальці мої розбивають у кров вітражі. Чистим недільним хоралом просвітлені лики. Ти ще не там. Ти чекаєш мене на межі.