Нам, щиро-русам, вічна слава! Схиліться ж перед нами всі, Бо через нас стоїть держава В такій величності й красі. Хоч погляд є такий загальний, Що наша Русь сліпа й німа, Зате в нас лад патріархальний І конституції нема. Хто сміє вимагати школи, Яку народ би розумів? Вона ж була б гніздом крамоли І неслухняності рабів. Дарма, що в нас оповиває Народи всі страшна пітьма, Зате в нас розрухів немає І конституції нема. Злочинці ще хотять земельки, Щоб кожний злидень мав ланок… Дурниці! Хіба в заможних з пельки Дамо ми видерти шматок? Хоч ми шлемо в Сибір голоту, Де всім наділи дасть чума. Зате в нас менше тут клопоту І конституції нема. Недоторканності статути Хтось хоче занести в наш край,.. Але ж кого і чим торкнути, Зна добре кожний поліцай. То річ дрібна, що сліз пролитих Земля вже наша не прийма, Зате ж так мало в нас небитих І конституції нема. Добробут людям, замість хлосту, Могли б ми дать, та чорта з два: Ми певні, що на душу просту Заможність дуже зле вплива. Хай будуть голі всі народи В державі нашій, то дарма; Зате немає в нас свободи І конституції нема.