Повій, буйний вітре, од самого моря, Навій мені пісню, щоб виспівать горе: Нехай мені пісня голосно заплаче, Нехай у могилах будить дух козачий, Нехай всім розкаже про тяжку неправду, Нехай Україні подає пораду, Що треба чинити, щоб ворога збутись, Як долю колишню лучче завернути. Коли ж Україна навіки заснула, Колишнюю славу і волю забула — Прощай тоді, ненько, нехай не турбують Сни твого спокою,— а я помандрую, Знайду на чужині Україну іншу, Тільки вже не знайду над свою милішу.