Заспівав би я про зиму, Що в пречисті білі шати Одягла наш край повсюди… Шкода праці, шкода риму, Бо не можна ж не згадати, Що зимою мерзнуть люди. Заспівав би я про літо З колосистими житами І з гаями голосними… Ох, те жито — панське жито, А гаї шумлять над нами Лозанами дошкульними! Може б, міг я розповісти Про красу чужого краю, Гори, моря синю воду? Там кричать про їх туристи, Я ж їх слів недочуваю Крізь всесвітній плач народу.