“Обридло нам у рабській ролі!” “Ви певні в тім? — сказав прем’єр. — То нате вам шматочок волі. Чи всі вдоволені тепер? Чи, може, ще хто-небудь стане Невдячно лаять наш уряд? Вітайте ж, любі громадяни, Новий конституційний лад! За вашу смирність християнську, Хоч і гарячі ви були, Ми вам на вольність громадянську Куценьку хартію дали. Її ще Трьопкін перегляне, Щоб був у їй міцніший склад… Вітайте ж, любі громадяни, Новий конституційний лад! Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності, але Не винний я, що мій помічник На вас погромників нашле. (Щасливий буде, хто пристане До їх — скажу вам наздогад!) Вітайте ж, любі громадяни, Новий конституційний лад! От ми дали вам волю друку, Хоч поки що не для книжок, І тільки цензорові в руку Вложили добрий батіжок. То є знаряддя непогане І вам багато дасть порад… Вітайте ж, любі громадяни, Новий конституційний лад! Життя солодкого бажаю Я всім так саме, як собі, І через те вас поспішаю Мазнути медом по губі. Злижіть мерщій, а то розтане, А вдруге чи мазну — навряд. Вітайте ж, любі громадяни, Новий конституційний лад! Виборче право я вже скроїв Для всіх… кого я сам обрав. Тепер я людність заспокоїв… Що?! вам схотілось рівних прав? Пани те саме, що й селяни?! Давайте ж вольності назад! Тепер вітайте, громадяни, Новий конституційний лад!”