(Байка) “Чого це, Петре, ти такий сьогодні радий? Веселість на виду і пляшка на столі… Чи не уряд добув високий від громади? Чи в спадщину дістав гарненький шмат землі?” “Не догадаєшся; такі дрібні причини Не піднесли б отак угору настрій мій. Але сьогодні я справляю роковини. От подивись лишень: у книжечці оцій Події списані мої на всякі дати, І як погляну я в цю книжку перед сном, То й знаю, в честь чого мені бенкетувати І чи горілкою відбутись, чи вином. Он тут записано, що в місяці такому, Такого саме дня, який у нас тепер, Позаторік я дав Кирилові Швидкому Такого стусана, що ледве він не вмер. І перемогу цю святкую я щороку. Прослав же, друже, й ти лицарський мій кулак.” “О, знаю, часом він важкий собі нівроку… А що це в тебе там під оком мов синяк, Ще й неабиякий?” “Під оком? То дурниця; Від синяка того я ще не пропаду. То вчора нам з Яцьком прийшлось не помириться, Так він мене черкнув легенько по виду.”