Обсіли мороки-химери, Снується сутінь спроквола... Тужавіє драглиста мла. Принишкли камери-печери. І раптом - вічність ожила! Здригнулися небесні сфери, Й зоря достотністю Венери Над телевежею зійшла. А потім - друга... п'ята... сота... Хорали Баха! На висотах, На рівні Божих партитур! А поміж нами ліг облогом Забутий сферами і Богом Облуплений тюремний мур.