Після кількох днів щастя якому не міг дати назви — Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби нічого не сталось, в собі хороню я слова ще не сказані мною і в погляді серця мого я ховаю всі павзи. А тепер сиджу дома й не можу в думках розібраться. Після кількох днів щастя… Не курив — сьогодні п’ятий день — і зараз я закурюю першу папіросу. Упрохала вона не курить поки пройде у мене бронхіт. Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь у груди вогкість туману, хай покриють, осріблять серце моє передранішні роси — Смерті холодній я шлю найпривітніше слово — хай буде їй мій останній останній привіт. Після кількох днів щастя ниюча павза. Знову дні туги, розпачу хвилі болючі — найбільш їх люблю я. Буде так тоскно. Буду по місту блукать. А не серці прикра клявза… …В осінніх муках блукать… Люблю, люблю… Її люблю… Блукання люблю… Тугу, муку люблю я.