Скільки, скільки пожовклих зшитків, Скільки пожовклих мрій! Дорогі, рівненькі рядочки — серця мого відбитки, Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі. З червоними краями, в цератових палітурках, Вони містять душі гострий розвиток. Ви, мої сторінки, серце моє — в замках… Перший і останній зшиток.