Про що говорять людям імена? У них озветься вись і глибина. Будущина в них щедро проглядав, – я чую імена, мов сходи ярого зерна. Я чую імена, мов трави життєдайні. Вони з минувшини у сьогодення йдуть, вони з майбутності ведуть у дні прадавні. І я замислююсь над іменами. над сутністю людського родоводу, мов над життєписом прожитих літ. Я певен, імена живуть лиш нами, і з нами на землі лишають слід. Тут, біля моря, у співучій Варні, явились імена, мов зорі в надвечір’я. Мені не байдуже: яка ж тому причина, що в пам’яті зійшлися імена? Зринали, наче музика органна, Албена, Здравка, Блага, Маріанна. Прислухайтесь, як глибоко і гордо відлунюють незвичним ще акордом. І знову хвиля хвилю доганяє, і лине знов мелодія натхненна: Боряна, Донка, Велічка, Мілена. Прилинули. Полинули увись. Як нині, я згадаю ще колись болгарські імена у радощах чи в горі… І що сказати мудрим астрономам? Я іменами всіх жінок-болгарок з любов’ю називав би зорі.