Живому жити – у моїй душі і мовою любові розмовляти. Ми, зяблику, з тобою не чужі, прилинь сюди, – де народила мати. Я знову чую твій ранковий спів, де цвітом – аж димить-цвіте черешня. І так здалося, – наче крок ступив у день зустрічний, у життя прийдешнє.