За Нарочем, у міднокорнх соснах, я, друзями покликаний, стою. І сам, здається, став на мить дорослим у цьому партизанському краю. Беру до серця молодечу звагу тих воїнів, що впали у боях. А може, і вгамую щедру спрагу тут, у джерельних запашних краях, де повняться живицею легені, пасеться сонце, мов лоша, в зелі і тихий край розказує легенди словами білоруської землі.