А дощі молоді – в молодому саду між деревами срібно стоять. Я, весною вчарований, рідним краєм іду, а довкола цвіте сіножать. А довкола хлюпочуться цвітом сади, і душа затремтіла, мов цвіт. Тут мій корінь, і крона, і крапля води. Звідси мій родовід. І коли зацвітуть, засиніють льони та блакиті хлюпнуть в небеса, запишається батько: підростають сини. І в зіницях у матері зблисне сльоза.