Я звідси вам – з Поліщини, пишу, ж- вас, брати, слова летять гінцями. Я спогади неквапно ворушу, то з Гомельщини віють чебрецями. Ввила барва нашої землі яшмі щоднини бачиться і сниться, ж знали ми – дорослі і малі, що є і в нас пелюсточка-зірниця. Нам зорі відкриваються здаля, а серце друга завжди нам відкрите. Людської дружби кронисте гілля як піснями, перевите. І плодоносить для прийдешніх літ, і ми його покликання свідомі: Братерства нашого насущний хліб На кожному столі у спільнім домі. Пильнуймо ж найдорожчий скарб життя, що нам від роду в спадок заповіданий. Як вічно рідні мати і дитя, і ми живем по материнству рідними. Натхненна і співуча в нас рідня, і серед них же зайві ми, поети. Ми завжди сурмачі нового дня, ми зореносці доброї планети.