Роса на твоїх зіницях, роса на гарячих вустах. А небо – в зоряних птицях, а тополі – в зелених вітрах. Поворухнутись не можна, – тиша розкраплиться вмить і, наче сльоза тривожна, у розпачі забринить. Я не порушу мовчання, я голос душі поборов. А може, це зустріч остання, як перша й остання любов?!