Сивим-сино на полях – це трава сиво-зелена. Звечора, либонь, не ждалось, а на ранок – паморозь. Та не приморозь – мороз, рівчаки за ніч зашерхли. А в дворі вода у діжці льодом-прозірцем взялась. Стрепенувся лист на гілці, і думкам тривожно стало. Так душа в когось черствіє, хутко льодом віддає. Чим зарадить листу можна? Чим розвіяти байдужість? Сонце зійде – лід розтане, а душа немов шкоринка. Це, морозе, ти навіяв роздуми ніяк не втішні. А трава сиво-зелена ще тобі не піддається.