Як перший віддалений звук В душі моїй щем розростеться. Від ніжності люблячих рук Мелодія в серці озветься, Як перший народжений звук. Отак би щомиті, щодня рости, розростатись душею, іти молодою землею, де кожен для тебе рідня, мов крапля з джерельного дна. Я вдячний за долю таку тобі, моя земле співуча. Зустрілись ми раз на віку – і з нами земля нерозлучна, я вдячний за долю таку. Ділитись найкращим з людьми – це ж, матінко, ви нас навчали, чи хлібом, чи медом гречаним – ділитись найкращим з людьми, такими й залишимось ми. Від перших пелюсточок-слів, від ранніх живих заповітів наш день, наче сад, завеснів, плодами дозрівся на вітті від перших пелюсточок-слів. І нині в душі я несу життя, заповідане вами, землі невмирущу красу, немов материнську сльозу, про неї ж не скажеш словами, тому все в душі я несу.