Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні. Вистачало віття і землі, сонце через просіку ішло, – і цвіло на лісовому тлі, і лягало на людське чоло… Сонце, небо, трави і земля – зайвого нічого не було.