Бачачи життя осього горе, Що кипить, немов Червоне море, Вихором напасті, туги, бід, Я розслабнув, і жахнувсь, і зблід. Горе сущим у нім! Припинив я, бідний, біг свій скоро Щоб не впасти з фараоном в море. Вже до пристані біжу я, мчу, Плачем, криками кричу І здіймаю руки. Боже! У вогні не дай згоріти! В місті дай мені твоїм пожити — Хай у свій не втягне слід Блудний світ, сей темний світ! О милості бездна!