Гей ти, нудьго проклята! Ся докучлива печаль Гризе мене затята, як міль плаття чи ржа сталь. Гей ти, скуко, гей ти, муко, люта муко! Де не буду, я з тобою завжди всякий час, Ми — як риба із водою, хто розлучить нас? Гей ти, скуко, гей ти, муко, люта муко! Звіряку злу заколеш, як візьмеш гострий ніж, Нуди ніяк не збореш, хоч меч свій і сталиш. Гей ти, скуко, гей ти, муко, люта муко! Добросердечне слово лиш може врятувать, Що завсігди готове думки всі обійнять. Гей ти, скуко, гей ти, муко, люта муко! Христе, ти — меч верховний, а піхви — наша плоть, Почуй наш крик, сліз повний, дай думи прополоть. Гей ти, скуко, гей ти, муко, люта муко! Твій голос рідний з неба нам буде провіщать, Що блискавкою, громом треба полк нуди прогнать. Геть ти, скуко, геть ти, муко, з димом-чадом!